❗️Скандал у київському метро: тунель був аварійним, чиновники знали — і мовчали

❗️Скандал у київському метро: тунель був аварійним, чиновники знали — і мовчали

Генпрокурор Руслан Кравченко оприлюднив записи, що доводять: керівництво метрополітену знало про критичний стан тунелю між «Либідською» та «Деміївською» ще восени 2023 року.

📆 4 грудня колишній директор метрополітену Віктор Брагінський та головний інженер Вигівський обговорювали появу тріщин, ґрунтових зсувів і піску в тунелі. Але замість негайних дій — тиша. Ба більше — на записах чути, як Брагінський намагається «зам'яти» ситуацію через блогера, аби «заспокоїти» киян.

🔇 Руслан Кандибор, директор Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, до останнього не зупиняв рух по аварійній ділянці, ризикуючи життями людей. І лише після розголосу почалися поспішні звільнення.

👤 Хто стоїть за цим?

🔻 Віктор Брагінський — ставленик мера Кличка з 2014 року. За 10 років: жодної нової станції, зате — мільярдні ремонти, корупційні скандали і закриття існуючих ліній.

🔻 Його куратор — Денис Комарницький, «смотрящий» за столицею. Саме до нього, як кажуть джерела, Брагінський регулярно навідується з «чорною сумкою». Її вміст — не таємниця для силовиків, які прикривають «метросхеми».

💸 А Виноградар?

Тут свій герой — Віталій Хомутиннік, колишній нардеп і бенефіціар компанії «Київметробуд». Саме його структура:

▪️ отримала майже 4 млрд грн авансом
▪️ виконала робіт на менше ніж третину
▪️ через суди блокувала нову угоду, заморожуючи будівництво гілки.

Тобто, метро стало інструментом збагачення — не розвитку.

❗️Це не технічна аварія — це наслідок системної корупції. Той самий Київ, ті самі «професіонали», ті самі гаманці — на безпеці пасажирів.

🧳 А тепер — «заяви на звільнення», мандати, тиша. Але ми продовжимо викривати кожного, хто перетворив метро на чорну діру для бюджету.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.